Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя , Тарасе, звільнена земля!

                В. Симоненко.

  Пристрасні рядки Василя Симоненка перегукуються з народним розумінням

Шевченка – поета і людини. Адже для кожного українця Тарас Шевченко означає так багато. Він невичерпний і нескінченний, у ньому наша історія, реальність і найпотаємніші мрії.

Вшановуючи пам'ять Великого Кобзаря, учні Великопобіянської школи  виливали свою повагу і любов до поета в декламуванні його безсмертних поетичних рядків. Літературно – музична композиція «Поклін тобі, Тарасе!» ввела глядачів у світ дитинства малого Тараса, у світ його мрій і надій. Інсценізація творів Шевченка провели стежками юності і зрілості поета. Слова полум’яних віршів знайшли відгук у школярських серцях.

Віримо, що немає в Україні такої людини, яка б не любила творів Тараса Григоровича Шевченка.

Він був поетом волі в час неволі,

Поетом доброти в засиллі зла.

Була у нього незвичайна доля,

Та доля Україною була.

                          Д. Павличко.